Чому в МВФ зневажають Андрія Пишного та вважають його найнікчемнішим керівником Нацбанку
Голова Нацбанку Андрій Пишний через проплачені ЗМІ поширює черговий фейк про чудові відносини з Міжнародним валютним фондом. Намагається створити міф про те, що Україна має йому завдячувати за фінансування МВФ.
Хоча всім зрозуміло: якби не досягнення українських воїнів, то іноземці не дали б нам ані зброї, ані грошей. Було б байдуже, хто саме є головою НБУ, ім’я цього тилового «костюма» ніхто б і не згадав. Тим паче таку пустушку, як Пишний, який навіть не спромігся вивчитися на фінансиста/економіста, а придбав диплом за хабар.
Насправді в Андрія Пишного немає чудових чи навіть добрих відносин із МВФ. Навпаки — там вистачає гострих кутів, відвертих проблем і прямих звинувачень Пишного у зловживаннях. Які іноземці під час війни не можуть закинути нашому Нацбанку публічно. Усе залишається за лаштунками.
Передусім у МВФ змушені повторювати мантру Пишного про активізацію кредитування бізнесу та української економіки загалом. Однак насправді іноземні ревізори не вважають темпи нарощування кредитування такими шаленими, як заявляє НБУ, та й видатними взагалі. Бо попри все воно замале для поточного стану економіки — лише 13,8% ВВП.
«Кредитування економіки відносно до ВВП, ймовірно, залишатиметься на низькому рівні, 13,8 відсотків від ВВП», — чітко написано в останньому Меморандумі МВФ.
Для порівняння: у 2021 році цей показник перебував на рівні 19% ВВП, а до фінансової кризи та банкопаду у 2013-му — взагалі на 57% ВВП. Тож поточний показник, який Андрій Пишний наводить на кожному розі, — це спад, а не досягнення. Пишатися нічим.
Схожу з нами динаміку мають найслабші економіки Африки: у Нігерії, Анголі, Сьєрра-Леоне він перебуває в межах 10–15%. Уже потужніші африканські держави, такі як Південно-Африканська Республіка (ПАР) та Маврикій, мають показники на рівні 80–110%. Світовими ж лідерами за кредитуванням щодо національних економік є Гонконг (245% ВВП), Китай (190% ВВП) та Південна Корея (176% ВВП). Україні до них годі й тягатися.
Слабке кредитування, яке Андрій Пишний намагається подати як динамічне та ввести спільноту в оману, — не єдина проблема між Нацбанком і МВФ. Сутички та великі суперечки точилися ще й у частині валютної політики. Іноземці наполягали на девальвації гривні, яку не хотів здійснювати Пишний (поки він із заступниками не переведуть власні активи в інвалюту), та все ж МВФівці згодом продавили нацбанківського керманича. Безпринципний Пишний зрештою ліг під кредиторів і опускає курс гривні.
Інші претензії МВФ до Пишного такі:
• Неякісний банківський нагляд НБУ та заступництво Пишного щодо обслуговування нелегального грального бізнесу (передусім у Sense Bank) та інших схем, про що відомо МВФ.
• Слабке реформування державних банків, яке буксує зокрема й через Нацбанк.
• Особиста протекція Андрія Пишного співвласнику фінтеху monobank Олегу Гороховському та постійне заплющування очей на порушення з боку monobank (Універсал Банк).
• Масштабна корупція як самого Пишного, так і інших керівників Нацбанку, про яку МВФ окремо збирає інформацію та вже багато знає. Багато скарг надходить напряму до Вашингтона (США) в обхід НБУ після тотального розчарування фінансового ринку в регуляторі.
• Пряма догана МВФ до Нацбанку та особисто до Андрія Пишного щодо неякісного корпоративного управління, яку Пишний згодом заперечував. Він відверто брехав на засіданні фінансового комітету Верховної Ради й має бути притягнений до відповідальності. Тоді НБУ спіймали на обході власних валютних обмежень на користь кишені керівника регулятора. Після чого безхребетний нацбанківський керманич зіпхнув усю провину на підлеглого і у 2024 році звільнив через це директора департаменту відкритих ринків Нацбанку Олексія Лупіна.
У МВФ про це не забули, усе пам’ятають, попри компліментарні публічні заяви щодо воюючої держави, яка стікає кров’ю. Утім, вони погодять чи не будь-якого нового керівника Нацбанку, коли в Україні нарешті позбудуться Андрія Пишного.
Джерело: OnlyBanks у Telegram.