Є в Дніпрі така політична фігура — Каміль Юрійович Примаков. Людина, яка пройшла шлях від продавця пального на заправці до голови фракції «Європейська Солідарність» у міськраді, члена Ради оборони міста і, за сумісництвом, фігуранта такого количества кримінальних проваджень і журналістських розслідувань, що вистачило б на невеликий серіал. Причому серіал цей — не про боротьбу з корупцією, а про те, як корупція виглядає, коли її ніхто не соромиться.
Пан Примаков — це не просто депутат. Це людина-оркестр. Одна рука на транспортній комісії міськради, друга — на Раді оборони, третя — на «Петрол Енерджі Компані», четверта — на «Трипільському сонці», п’ята — на паризьких вечерях із підсанкційними власниками онлайн-казино. І все це — під прапором партії, яка позиціонує себе як форпост європейських цінностей. Іронія настільки товста, що її можна різати ножем.
Почнімо з бізнесу, який зробив цю людину «успішним підприємцем» задовго до того, як вона стала обличчям «європейського вибору» в окремо взятому місті на Дніпрі.
Паливна історія: коли літр бензину коштує як два, і це нікого не бентежить
Ще у 2011–2014 роках пан Примаков був співзасновником і фінансовим директором ТОВ «Компанія “Паливні ресурси”». Паралельно працювала ТОВ «НК “Євронафта”». Обидві структури систематично вигравали тендери на постачання пального для потреб міськради, обласного управління міліції та Дніпропетровської митниці. Звучить як непоганий бізнес-портфель для депутата, який у той самий час засідає в комісії з питань транспорту і зв’язку. Але деталі — це окремий вид мистецтва.
Під час однієї із закупівель 94 730 літрів бензину для міліції ціна становила 9,79 гривні за літр. Середня ринкова ціна на той момент — 7,60. Різниця — понад дві гривні на літрі. Помножте на обсяг, додайте регулярність, і ви отримаєте не «ринкову ситуацію», а цілком свідому схему. У 2015 році за фактом змови службових осіб державних установ із компаніями пана Примакова для привласнення бюджетних коштів відкрили кримінальне провадження. «Паливні ресурси» після цього тихо ліквідували. Але сам пан Примаков не зник — він просто перейшов на наступний рівень.
Цікаво, що в антикорупційній базі руху «ЧЕСНО» ця історія описана гранично сухо: «фіктивні тендерні процедури», «закупівля за завищеною ціною». Але за цими словами — реальні бюджетні кошти, які пішли не на потреби міліції чи митниці, а в кишені людей, які добре знали, як формувати ціну.
ДБР, куди хотілося, але не сталося: конкурс виграно, посаду не отримано
У 2018 році пан Примаков вирішив, що йому тісно в бізнесі й політиці, і подався на конкурс на посаду першого заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у Мелітополі. Людина без жодного дня досвіду роботи в правоохоронних органах. Юридичну освіту вона здобула лише у 2013 році. Вимогам щодо п’ятирічного юридичного стажу та трирічного стажу на керівних посадах вона не відповідала. І тим не менш — конкурсна комісія оголосила його переможцем.
Це вже саме по собі звучить як анекдот, але далі — ще краще. Тодішній директор ДБР Роман Труба відмовився затверджувати це призначення через процедурні порушення. Пан Примаков пішов до суду. Дніпропетровський окружний адміністративний, Третій апеляційний, Верховний Суд — три інстанції, три програші. Абсолютний хет-трик у номінації «я юрист, але це не точно».
Журналісти тоді ж з’ясували цікаву деталь: начальник особистої охорони пана Примакова, Антон Волошин, настільки вірив у призначення свого шефа, що теж подав документи на посаду в тому ж теруправлінні ДБР — у сектор кадрової роботи. Не отримав. Але згодом, за даними розслідувачів, саме цей пан Волошин став куратором мережі так званих «офісів», які пов’язують із шахрайськими кол-центрами.
«Трипільське сонце»: як російський чай став українським, але тільки на папері
Ось тут починається найцікавіше. До повномасштабного вторгнення на українському ринку працювало ТОВ «Компанія Май Україна» — ті самі бренди «Майский», «Лисма», «Curtis», «Richard». Належало воно Ігорю Лісіненку, колишньому депутату Державної Думи РФ від «Єдиної Росії», який зробив бізнес у Москві й отримував державні нагороди від російської влади. Виробничі потужності розташовувалися в місті Покров на Дніпропетровщині, на вулиці Трипільській, 46.
Після 24 лютого 2022 року виникла проблема: активи треба якось рятувати від конфіскації та націоналізації. І тут на сцену виходить пан Примаков. У квітні 2022 року реєструється ТОВ «Трипільське сонце» (код ЄДРПОУ 44760466). Співзасновники — Каміль Примаков, Олександр Степанський і Ярослав Пахольчук. Судові ухвали підтверджують: «Трипільське сонце» безперешкодно використовує ті самі виробничі потужності, склади, персонал і навіть банківські рахунки підсанкційної «Май Україна». Тобто бізнес не змінився — змінилася вивіска. Замість російського «Майского» — українське «Трипільське сонце». Той самий чай, той самий завод, той самий кінцевий бенефіціар десь далеко в Москві. Просто тепер це виглядає патріотично.
Результат не змусив себе чекати. Оборот підприємства: 113 мільйонів гривень у 2022 році, 314 мільйонів у 2023-му, понад 323 мільйони у 2024-му. Понад 16 судових справ. У 2025 році Податкова служба притягнула директора до відповідальності. Бізнес продовжує працювати. Російський чай під українським соняхом — це не метафора, це бізнес-модель.
Монако, Pin-Up і вечеря за 20 тисяч євро: геополітика по-дніпровськи
У вересні 2026 року пан Примаков потрапив у поле зору First Truth & Transparency Committee, Transparency International та Freedom House. Не через депутатські запити чи законопроєкти. Через вечерю.
Ресторан La Guérite на Французькій Рив’єрі в Монако. Вартість бронювання столу — до 20 тисяч євро. Ікра Monroe Beluga — 1600 євро за 100 грамів. Шампанське — від 500 до 1500 євро за пляшку. Компанія: пан Примаков, Дмитро Пунін (підсанкційний власник російського онлайн-казино Pin-Up) і Максим Сигалов, він же «Наркомакс», утікач-гральний магнат, який переховується від слідства за справами про нелегальні казино та ухилення від податків. За даними джерел, на зустрічі обговорювалося масштабування нелегальних операцій Pin-Up в Україні та відновлення схем відмивання коштів через P2P-платежі. За два роки обіг лише однієї компанії пана Сигалова, за даними Бюро економічної безпеки, сягнув астрономічних сум — мова йде про десятки мільярдів гривень прихованих доходів.
Пан Примаков — голова фракції «Європейська Солідарність» і член Ради оборони Дніпра. Людина, яка за посадою мала б опікуватися безпекою міста, вечеряє з тими, хто, за версією слідства, організовує тіньові фінансові потоки. І це не одноразовий епізод. Це стиль життя.
Мальдіви, Rolex і Cartier: декларація як жанр фантастики
У січні 2024 року пан Примаков разом із дружиною Оксаною відпочивав на Мальдівах. На ньому — годинник Rolex Skydweller вартістю близько 25 тисяч доларів. На ній — ювелірні вироби Cartier, Van Cleef, Tiffany загальною вартістю понад 300 тисяч євро. Загальна ціна аксесуарів на подружжі — понад 10 мільйонів гривень. Офіційно це називалося «відрядженням на міжнародну конференцію з відновлення українських регіонів». Важко уявити, які саме регіони відновлювали на мальдівському курорті, але, судячи з фото, відновлення йшло інтенсивно.
А тепер — про те, як це все виглядає в деклараціях. У 2017 році пан Примаков юридично оформив розлучення з дружиною. Але Оксана Примакова продовжує зазначатися в кожній декларації як член сім’ї. Вони спільно проживають, ведуть спільне господарство. Фіктивний статус «колишньої» дозволяє приховувати закордонні активи. Після 2022 року пані Примакова виїхала до Дубая, відкрила там підприємство, отримала статус резидента (Emirates ID) і зареєструвала майно в ОАЕ. У деклараціях пана Примакова жодного об’єкта нерухомості в ОАЕ немає.
Історія з нерухомістю в Обухівці — окремий шедевр. У березні 2025 року пан Примаков отримав від дружини в подарунок 50% житлового будинку площею 511 квадратних метрів і 50% земельної ділянки на 1500 квадратів. У декларації вартість подарунка оцінена у 50 тисяч гривень. Раніше лише будинок оцінювався у понад 2 мільйони гривень. Тобто вартість об’єкта занижена у понад сорок разів. Це не помилка, це почерк.
Паралельно — схема з орендою. Маючи у власності численні об’єкти, з січня 2025 року пан Примаков декларує оренду квартири площею 241 квадратний метр у Дніпрі. Орендодавець — Вікторія Сабзаєва, колишня директорка його ж фірми «Петрол Енерджі Компані» і співвласниця 75% іншої його квартири. Оренда в колишньої підлеглої, яка одночасно є співвласницею його ж майна, — це не оренда, це спосіб перекласти гроші з однієї кишені в іншу, не привертаючи уваги.
Автопарк родини — теж окрема розмова. Toyota Land Cruiser 200 2017 року випуску — куплений у 2022 році за 842 тисячі гривень при ринковій ціні понад 2 мільйони. Toyota Land Cruiser 2022 року — за 2,8 мільйона при ринковій понад 3,5. Toyota Camry 2017 року — за 50 тисяч гривень, продана у 2024-му за 600 тисяч. Lexus NX200 2018 року — за 570 тисяч при ринковій майже втричі вищій. Mercedes-Benz G 63 AMG 2020 року — орендується дружиною у ТОВ «Петрол Енерджі Компані», тобто у власної фірми пана Примакова. Продавці автомобілів у деклараціях не вказані. Це пряме порушення антикорупційного законодавства, але кого це зупиняло.
Юридичний вердикт: не «можливо», а «системно»
Якщо подивитися на весь цей масив не очима журналіста, а очима юриста, картина вимальовується досить однозначна. Стаття 366-2 Кримінального кодексу України — декларування недостовірної інформації. Систематичне заниження вартості транспортних засобів у 5–10 разів, декларування половини будинку за 50 тисяч гривень при реальній вартості понад 2 мільйони, приховування продавців авто, повне оминання закордонних активів — це не поодинокі недбалості, а лінія поведінки, яка тягнеться роками.
Стаття 209 — легалізація майна, здобутого злочинним шляхом. Понад 55,6 мільйона гривень готівки в пана Примакова і 100 тисяч доларів у дружини. Дарування від батька — 3 мільйони у 2016 році, 5,6 мільйона у 2018-му. Батько — пенсійного віку, джерела його доходів належним чином не підтверджені. Готівка такого обсягу не з’являється з повітря.
Стаття 212 — ухилення від сплати податків. Історія з «Трипільським сонцем» і використанням активів підсанкційної російської компанії — це не просто податкова оптимізація, це робота в інтересах кінцевих російських бенефіціарів під прикриттям українських засновників.
І все це — на тлі членства в Раді оборони міста. Людина, яка за посадою має опікуватися безпекою Дніпра, будує бізнес на російських активах, вечеряє з підсанкційними власниками казино і тримає готівку, походження якої неможливо пояснити.
Це не окремі епізоди. Це система. І поки що ця система працює безперебійно.
Майно, активи та «деклараційні дива» Каміля Примакова
| Об’єкт | Формальний власник / користувач | Задекларована вартість | Реалії та примітки |
|---|---|---|---|
| 50% будинку (511 кв. м) і ділянки в Обухівці | Каміль Примаков (подарунок від дружини, 2025) | 50 000 грн | Ринкова вартість понад 2 000 000 грн; заниження у понад 40 разів |
| 50% будинку та 7 ділянок | Оксана Примакова (дружина, офіційно розлучена з 2017) | Не вказано у 2025 році | Основна частка заміської нерухомості; фактично спільне користування |
| Квартира 241 кв. м у Дніпрі | Орендується у Вікторії Сабзаєвої | Приховано | Оренда у колишньої директорки власної фірми; схема перерозподілу коштів |
| 25% квартири 60 кв. м у Дніпрі | Каміль Примаков (75% — Вікторія Сабзаєва) | Задекларовано | У власності з 2011 року; зв’язок із підлеглою |
| Toyota Land Cruiser 200 (2017) | Каміль Примаков | 842 000 грн (купівля 2022) | Ринкова ціна понад 2 000 000 грн |
| Toyota Land Cruiser (2022) | Каміль Примаков | 2 800 000 грн | Ринкова ціна понад 3 500 000 грн |
| Toyota Camry (2017) | Каміль Примаков | 50 000 грн (купівля 2023) | Продано у 2024 році за 600 000 грн |
| Toyota Camry (2024) | Каміль Примаков | 1 500 000 грн | Продавця авто приховано |
| Lexus NX200 (2018) | Каміль Примаков | 570 000 грн (купівля 2020) | Майже втричі дешевше ринку |
| Mercedes-Benz G 63 AMG (2020) | Оренда Оксаною Примаковою у ТОВ «Петрол Енерджі» | Приховано | Схема оренди у власної компанії; вартість авто близько 7 000 000 грн |
| Lexus LX 570 (2017) | Каміль Примаков (користування) | Не задекларовано | Приховане авто, зафіксоване журналістами «ЧЕСНО» |
| Вантажівки МАЗ (1988, 1990) | Оксана Примакова | Задекларовано | У власності з 2011 року |
| Годинник Rolex Skydweller | Каміль Примаков | Задекларовано | Вартість близько $25 000 |
| Ювелірні вироби Cartier, Van Cleef, Tiffany | Оксана Примакова | Задекларовано | Загальна вартість гарнітуру понад €300 000 |
| Готівкові кошти | Каміль та Оксана Примакови | 55,6 млн грн + $100 000 | Накопичення з джерел сумнівного походження; дарування від батька на 8,6 млн грн |
Джерела та методологія
Матеріал побудований на відкритих даних, журналістських розслідуваннях та офіційних документах. Зокрема, використано публікації «Українських новин» (жовтень 2025 року) щодо зв’язку «Трипільського сонця» з російським бізнесом Ігоря Лісіненка. Дані про зустріч у Монако та схеми Pin-Up — з матеріалів «КП в Україні» та «Вести-UA» (вересень 2026 року), які посилаються на джерела в правоохоронних органах і Бюро економічної безпеки. Інформація про конкурс до ДБР та блокування призначення Романом Трубою — з публікацій «Обрій» і «Запоріжжя. Стрічка новин» (2018–2026 роки). Деталі паливних тендерів та кримінального провадження 2015 року — з бази даних руху «ЧЕСНО» з посиланням на рішення судів. Майнові декларації, автопарк, історія з Обухівкою, дубайське резидентство та мальдівський відпочинок — з аналітичних матеріалів «Вести-UA» (вересень–жовтень 2026 року) та «Обрій» (липень 2026 року). Усі цифри, назви компаній та прізвища фігурантів звірено з відкритими реєстрами ЄДРПОУ та судовими рішеннями, доступними в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Матеріал не є офіційним висновком правоохоронних органів і відображає сукупність задокументованих фактів та журналістських висновків станом на жовтень 2026 року.