40 млн грн із цинку та нікелю: навіщо НБУ насправді карбує нові монети під час війни?
Нацбанк ввів у готівковий обіг одразу дві нові пам’ятні монети номіналом 10 грн, присвячені Сумщині та Чернігівщині («Ми сильні. Ми разом»). Сумарний наклад — 4 млн штук. У соцмережах під кожним таким релізом традиційно виникає питання: «Навіщо витрачати гроші на пам’ятні монети під час війни?»
Проте якщо розібрати прикладну економіку процесу, НБУ на цьому не втрачає — навпаки, заробляє. Але масштаби цього заробітку виглядають доволі скромно на тлі потреб воюючої економіки.
Математика емісії: скільки коштує «патріотизм»?
Ці монети відкарбовані не зі срібла, а зі сплаву на основі цинку з нікелевим покриттям.
– За оцінками, собівартість виробництва однієї такої «десятки» (метал + робота нацбанківського Монетного двору) становить близько 2–3 грн.
– Весь наклад у 4 млн монет міг обійтися НБУ приблизно у 12 млн грн.
– Комерційні банки викуповують цей тираж у регулятора за номіналом — тобто приблизно за 40 млн грн.
Різниця формує так званий сеньйораж — дохід НБУ від емісії грошей, частина якого надалі перераховується до держбюджету.
У чому ж тоді привід для критики?
1. Символічний масштаб на тлі реальних потреб
Навіть кілька десятків мільйонів гривень додаткового доходу для країни, яка живе в умовах воєнної економіки, — сума доволі символічна. На тлі сотень мільярдів бюджетного дефіциту такі емісійні доходи виглядають радше як невеликий бонус, а не серйозний фінансовий інструмент.
2. Ефект колекціонування
Пам’ятні монети мають специфічну властивість: значна частина тиражу осідає у скарбничках, колекціях та «на пам’ять». За оцінками нумізматів, у реальний обіг може не повернутися більша частина таких випусків.
Фактично це означає добровільне вилучення частини готівки з обігу: НБУ отримує повноцінний номінал монет, але значна кількість цих грошей надовго «зависає» поза економічним оборотом.
3. PR-ефект замість великої фінансової гри
Карбування нових пам’ятних серій давно стало для НБУ ще й хорошим інформаційним інструментом. Такі релізи регулярно створюють позитивний медійний фон навколо регулятора та добре розходяться в соцмережах.
Але на тлі фундаментальних проблем банківської системи, дефіциту бюджету та залежності від міжнародного фінансування це все ж виглядає радше як символічна історія, а не масштабна фінансова стратегія.
Купувати такі монети як серйозну інвестицію теж навряд чи варто. Для держави це непоганий спосіб отримати додатковий емісійний дохід, а для населення — скоріше пам’ятний символ воєнного часу, ніж актив для заробітку.
Джерело: OnlyBanks у Telegram.