Як Пишний домовляється зі спільниками та купує суди, закопуючи банки та інші фінустанови
Національний банк поставив на потік закриті судові засідання чи не в кожному випадку, коли банк чи небанківська фінансова установа позивається до НБУ. За офіційною версією, закритий режим у судовому процесі обґрунтовується тим, що під час розгляду може колись прослизнути «банківська таємниця», хоча таке відбувається нечасто.
Реальна ж причина: Нацбанку дуже невигідно, щоб колеги по фінансовому ринку могли заздалегідь вивчати судову практику та кроки НБУ, які не такі вже й хитромудрі та до яких можна підготуватися/пристосуватися. Щоб Національний банк не програвав процеси.
Це тільки ілюзія, що Нацбанк усе виграє в судах. Нерідко він програє, особливо коли йдеться про суди нижчих інстанцій. Та частіше виграє у вищих інстанціях, де голова Нацбанку Андрій Пишний, юрист за реальним фахом, пролобіював призначення своїх дружбанів і просто корупційно зацікавлених осіб. Усе домовлено з ким треба, й мішки хабарів занесені.
Коли, на диво, свого судді раптом немає під рукою, а в нацбанківських юристів не вистачає аргументів, вони починають різко напирати на патріотизм суду — на те, що державі у скрутний момент війни дуже потрібні гроші. На дрони, снаряди, бомби тощо. Що це наша відповідь ворогу. Мовляв, саме тому той чи інший штраф Нацбанку не можна скасовувати. І суд врешті-решт залишає його чинним, попри всі об’єктивні аргументи.
Можна впевнено казати, що після призначення Андрія Пишного в Нацбанк для жодної фінустанови в Україні немає об’єктивного судового провадження й не буде, доки він там залишатиметься. А тримається все насправді не на патріотизмі чи вірі в перемогу України у страшній війні, а на корупції та судовому баризі Пишному, якого давно треба притягнути до кримінальної відповідальності.
Джерело: OnlyBanks у Telegram.