Як Смілянський із «реформаторами» розвалювали «Укроборонпром» перед початком великої війни (частина 3)
Ми вже згадували про «російський період» Ігоря Смілянського та легенду про його «космічний досвід», яка допомогла йому у 2019 році зайти до наглядової ради «Укроборонпрому». Цього разу про «успіхи» Смілянського в цьому державному концерні.
Після гучного корупційного скандалу навколо контрабанди російських запчастин та оборудок родини Гладковських-Свинарчуків склад наглядової ради «Укроборонпрому» було повністю змінено.
Очікування суспільства були величезними: прийшли «світлі обличчя», як радник президента Андрій Єрмак та очільник «Укрпошти» Ігор Смілянський. Тоді ж держконцерн очолив Айварас Абромавічус, а його заступником став Мустафа Найєм. Здавалося, що «Укроборонпром» нарешті перестане генерувати кримінал і почне ефективно працювати.
Коли ця команда «реформаторів» взяла під контроль оборонного гіганта зі штатом у 70 тисяч людей, фокус зміщувався на що завгодно, крім зброї. Головним продуктом стали не ракети, а нескінченні презентації щодо корпоратизації, паперові аудити та стратегії розпродажу майна так званих «неефективних заводів». Замість реального виробництва наглядова рада захопилася управлінськими іграми, що вилилося в тотальний бюрократичний параліч. Поки відомства місяцями ділили сфери впливу, оборонні закупівлі виявилися повністю заблокованими. Як наслідок, державне оборонне замовлення на 2020 рік було фактично зірване: реальне контрактування почалося лише в другому півріччі, а заводи простоювали без роботи.
Саме в цей період відбулися речі, за які країна згодом заплатила найвищу ціну. Держава припинила фінансування стратегічних проєктів, включаючи комплекси «Вільха» та береговий комплекс «Нептун». Конструкторським бюро довелося брати комерційні кредити під відсотки, щоб просто утримати унікальних фахівців і зберегти колективи. Програма ОТРК «Сапсан» взагалі залишилася без копійки бюджетних грошей і виживала лише за рахунок іноземних замовлень. Цей втрачений рік став однією з головних причин нашої непідготовленості до великої війни.
У жовтні 2020 року Смілянського тихо звільнили з наглядової ради, де він нібито працював «на громадських засадах». Але був і вкрай цинічний нюанс: саме Смілянський як член ради особисто затверджував космічні премії та оклади в сотні тисяч гривень для топменеджменту концерну.
Це відбувалося на тлі того, що звичайні працівники військових заводів місяцями не бачили зарплат і йшли у вимушені відпустки. Поки в оборонці Ігор Юхимович малював слайди і щедрою рукою погоджував виплати іншим топам, на основному місці роботи в «Укрпошті» справи йшли значно краще. Згідно з декларацією, лише за 2019 рік Смілянський отримав там приголомшливі 15,2 мільйона гривень, що становить понад 1,27 мільйона гривень на місяць. З такою зарплатою цілком можна дозволити собі гратися в «безкоштовного» реформатора оборонки.
Ця історія не лише про Смілянського. Це класичний приклад того, як неефективне управління державними активами під соусом реформ призводить до стратегічних провалів та фінансових втрат, які зрештою лягають на плечі платників податків.
Джерело: OnlyBanks у Telegram.