НБУ причепився до процедурних моментів, замість вирішення фінмонівської проблеми із судовими заставами
За керівництва Андрія Пишного в банківській системі сформувалася атмосфера постійної перестраховки. Фахівцям із фінансового моніторингу в банках простіше зупинити хоч трохи підозрілу чи незрозумілу операцію, ніж потім пояснювати Національному банку, чому її провели. Особливо коли йдеться про кошти, які потенційно можуть мати кримінальне походження. Ніхто з банкірів не хоче лишитися роботи чи сісти у в’язницю за відмивання коштів.
І перестраховка починає працювати ширше, ніж мала б: під один гребінець потрапляють і справді сумнівні гроші, і операції, законність яких можна перевірити. Показовий приклад — історія із судовою заставою за ексзаступницю керівника ОП Ірину Мудру, яка є фігуранткою кримінального провадження НАБУ і САП.
ВАКС визначив їй тримання під вартою з альтернативою застави у 20 млн грн, але з проведенням платежів виникли проблеми. Адвокати Мудрої заявили, що після відмов 15 банків провести платіж вони звернулися до ВАКС. І тут важливий момент: це вже не просто заява сторони у справі — є рішення суду. ВАКС визнав порушення прав та зобов’язав НБУ протягом 24 годин перевірити можливе «категоріальне блокування» платежів із призначенням «застава», дотримання банками законодавства, а також надати інформацію про листи, рекомендації та комунікацію НБУ з банками щодо цього.
Натомість НБУ вирішив наголосити на іншому: Нацбанк заявив, що офіційно не отримував ухвалу ВАКС від самого суду, а тому твердження про ігнорування вимог суду вважає некоректними. При цьому копію ухвали НБУ отримав від адвокатів і після цього направив банкам запити та почав перевірку.
Щодо самих банків позиція НБУ також показова: Нацбанк заперечує, що давав їм вказівки або рекомендації блокувати платежі для внесення застав. Мовляв, кожен банк самостійно оцінює операції та приймає рішення на основі ризик-орієнтованого підходу. Тобто якщо банки перестрахувалися — це їхня самостійна ініціатива.
Хоча банківська спільнота знає, що це брехня. Бо сам Андрій Пишний спускав такі вказівники на керівників банків. Письмово. Довести це можна буде лише, якщо силовики відстежували переписку Пишного, або хтось із покірних фінансистів нарешті погодиться дати покази на нього. Ще були надії на добропорядних хакерів, що прагнуть справедливості, але інформація ще не спливала.
Ще один цікавий нюанс в офіційній заяві Національного банку — це твердження про те, що більше половини (понад 10 млн грн) застави за Мудру вже внесені. В регулятора є точна інформація про ці платежі. Тобто Андрій Пишний плутається в показах. На засіданні парламентської ТСК (тимчасової слідчої комісії) по Сенс Банку, коли його питали, чому НБУ не зупинив відмивання грошей, бо всі платежі йшли через СЕП (систему електронних платежів) Нацбанку, він запевняв, що у величезній СЕП не бачить окремі платежі. Навіть тих, що відмивають гроші, що, виходить, можна робити безкарно за змовою із банком. Нічого НБУ не знає та не бачить у розрізі банку та клієнта. А тут виявляється, що у справі Ірини Мудрої все раптом побачив. Чи раніше відверто брехав на ТСК під присягою, що є кримінальним злочином.
Виникає проблема. Є рішення ВАКС, є конкретна ситуація з 15 банками, є вимога перевірити можливе категоріальне блокування платежів. І замість того, щоб зосередитися на суті — чому судову заставу не можна було нормально внести, — НБУ переводить дискусію у площину процедури: хто і яким способом передав ухвалу.
Це дуже зручна модель відповідальності за Пишного: банки мають максимально перестраховуватися, бо ніхто не хоче відповідати за пропущені ризикові операції, а коли через цю систему виникає проблема — НБУ може сказати, що банки все вирішували самі. У підсумку замість вирішення питання маємо чергове з’ясування формальностей. Історія із судовими заставами показує, наскільки далеко така система може зайти: навіть після прямого рішення ВАКС головною темою для Нацбанку стає не сама проблема, а процедура отримання судової ухвали.
Джерело: OnlyBanks у Telegram.