Податковий контроль і фінмоніторинг в Україні ставатимуть лише суворішими
Українцям дедалі складніше приховувати власні статки й розраховувати на збереження банківської таємниці. По-перше, на потік поставлений обмін даними між Державною податковою службою України (ДПСУ) й фіскальними органами інших держав у межах міжнародної програми CRS (Common Reporting Standard). Наша держава долучилася до неї у 2022 році, а перші відомості від 50 країн отримала у 2024-му – відтоді надходження інформації стало щорічним. Завдяки цьому наша Податкова знає про всі офіційні закордонні доходи, вклади в іноземних фінустановах (від банків до фінкомпаній з інвестфондами) та про всі інші активи українців: від нерухомості до крипторахунків.
Сховатися неможливо, якщо йдеться про офіційні угоди, накопичення й статки. Без контролю лишається лише готівка, яку ніде не «світять» і яка ходить із рук у руки. Лише це гарантує анонімність. В іншому ж випадку банк, фінансова чи інша установа обов’язково «здасть» відомості про українця в місцеву податкову, а та повідомить у нашу ДПСУ.
Звісно, це не означає, що мати доходи й активи за кордоном – нелегально. Це не так. Але треба подавати декларацію в українську Податкову й сплачувати відповідні податки.
Інший варіант для наших людей, що лишаються за кордоном і мають статки там, це заявити про себе в ДПСУ як про податкового нерезидента й сплачувати податки виключно в країні перебування. Для цього достатньо пів року постійного проживання за кордоном. І все. Ви стаєте податковим нерезидентом, лишаючись при цьому громадянином України й не втрачаючи українського паспорта.
Треба зробити вибір і прийняти відповідне рішення. Особливо, якщо продовжуєте користуватися послугами українських банків. Бо й наші банки дедалі активніше ставлять запитання про джерела походження коштів. Це вже не за CRS, а в межах фінансового моніторингу, який в Україні стає дедалі жорсткішим. Якщо раніше людям влаштовували справжні «допити» й вимагали стос документів за операції від 400 тис. грн, то тепер це відбувається навіть під час невеликих платежів по 30–50 тис. грн. Це другий важливий фактор, який працює попри дію ліміту на p2p-перекази в межах 100 тис. грн на місяць.
До речі, торік банкіри обіцяли переглянути цей 100-тисячний ліміт, бо реальна інфляція щодня знецінює ці кошти. Та фактично цього не відбувається.
Негласно в банках зазначають, що без дозволу Нацбанку не підуть на це, хоча формально рішення про таке лімітування ухвалював не НБУ Андрія Пишного, а профільні банківські асоціації під тиском Андрія Григоровича. Та в такий дозвіл найближчим часом мало хто вірить. Бо Пишний проповідує політику фінансового тоталітаризму й налаштований тільки на посилення тиску на людей і бізнес.
Джерело: OnlyBanks у Telegram.